ПАТОГЕНЕЗ (грец. pathos — страждання + genesis — зародження, походження) — учення про механізми розвитку, перебігу та кінець хвороб. Розрізняють окремий та загальний П. Окремий П. містить аналіз механізмів розвитку нозологічних форм (напр. пневмонії, ішемічної хвороби серця). Незважаючи на велику кількість нозологічних форм П., існують загальні механізми розвитку, які характерні для різних хвороб. У загальному П. аналізуються найбільш загальні закономірності розвитку та перебігу хвороб і типових їх варіантів. Окремий та загальний патогенез тісно пов’язані між собою, тому що розкриття та узагальнення закономірностей можливе лише на засадах аналізу окремих форм патології, а сформульоване на цій основі вчення про загальний П. використовується при вивченні механізмів розвитку різних конкретних хвороб та індивідуальних форм їх перебігу.
Проблеми П. тісно пов’язані з проблемами етіології (див. Етіологія), тому що хвороба виникає під впливом зовнішніх або внутрішніх етіологічних факторів, які викликають наступні реакції й процеси, характерні для П. Специфічні та неспецифічні механізми П. виявляють при розвитку будь-якої хвороби. Неспецифічні механізми визначаються включенням в П. типових патологічних процесів, які характеризуються закономірним, відносно стереотипним, генетично зумовленим розгортанням протягом часу різних реакцій. Типові патологічні процеси (запалення, пропасниця, зміни мікроциркуляції, обміну речовин та ін.) є неспецифічною відповіддю організму на дію будь-якого етіологічного фактора. Потім активізується система клітинного і гуморального імунітету, що забезпечує специфічний захист і боротьбу з чужорідним об’єктом, який проникає в організм та спричиняє ушкодження. Участь типових патологічних процесів у П. підказує необхідність застосування в терапії поряд зі специфічними і неспецифічних засобів. Патогенетична терапія має велике значення в медицині та фармації, а її основним завданням є вибір методів і засобів, які можуть ліквідувати або послабити дію основної ланки та провідних факторів П. і підсилити компенсаторні та захисні процеси в організмі. При розробці патогенетичної терапії враховуються закономірності перебігу типових патологічних процесів і здійснюється їх відповідна корекція. Прикладами патогенетичної терапії є використання антигіпертензивних, антиангінальних, сечогінних, протизапальних та інших ЛП. Дуже важливим для успішного лікування багатьох захворювань є поєднання етіотропної та патогенетичної терапії.
Зайко Н.Н., Быць Ю.В., Атаман А.В. Патологическая физиология. — К., 1996; Кузьминов В.Н. Некоторые аспекты патогенеза // Международный медицинский журнал. — 2002. — Т. 8. — № 1–2.